Історія йоги у Варшаві

Йога – це не лише про фізичне здоров’я, але й про духовність і гарний емоційний стан, хоча багато хто йде на заняття з інструктором просто тому, що це модно. Йога у столиці Польщі з’явилася у самому початку 20-го століття, а потім цей нетиповий для поляків спорт розповсюдився по всій країні. Цінність йоги вперше на власному прикладі продемонстрував варшавський філософ та публіцист Вінцента Лютославський. Він показав, що оздоровлення організму може бути доступним та простим, і для цього не обов’язково пити купу ліків та вітамінів. Після Вінцента тренд на традиції Індії підхопили і інші варшав’яни, пише warsawka.eu.

Як у Варшаву прийшла йога?

У 1909 році у столиці вийшла книга з дуже довгою назвою “Розвиток сили волі за допомогою психофізичних вправ, заснованих на давніх арійських традиціях, а також на власному досвіді, пропонує увазі співвітчизників Вінцента Лютославський”. Її автором став філософ та публіцист із Варшави Вінцента Лютославський, який страждав від постійної слабкості та неврозів. Його робота, присвячена духовним практикам, була результатом довгих та кропітких пошуків безпечних способів оздоровлення та покращення самопочуття. До цього Вінцента користувався різними способами, але все було марно: традиційна медицина, гіпнози, молитва. Філософ провів багато годин у бібліотеці у пошуках інформації і дослідженнях різноманітних практик. Рішенням виявилися асани, позиції у йозі, та дихальні практики. Фактично, йога врятувала Вінценту здоров’я та життя. 

Лютославський був не лише піонером у популяризації йоги у рідному місті, але й засновником зовсім нового способу життя – без алкоголю, тютюну, м’яса та іншої жирної їжі. Але філософ та його твір були лише першим кроком до міцного зв’язку польської та індійської культури. Ванда Диновська стала жінкою, яка присвятила вивченню йоги та езотерики все своє життя і паралельно із цим займалася просвітницькою діяльністю у Варшаві. 

Жіноче обличчя варшавської йоги

Інтерес до йоги, езотерики та інших духовних практик у Ванди Диновської з’явився ще у дитинстві. У гості до її батьків часто приходили відомі поети та літератори столиці, одним із яких був Тадеуш Мічінський. Поет захоплювався окультизмом, духовністю і був учасником Варшавської теософської спільноти, яка існувала у місті до Першої світової війни. Після спілкування з ним юна Ванда дуже зацікавилася езотеричною літературою і повірила у реінкарнацію.

Як тільки у Ванди Диновської з’явилася можливість, вона відправилася на дослідження Індії, де познайомилася з гуру йоги і духовності Махатма Ганді. Він називав дівчину “Умадеві”, що у перекладі означає “світла душа”, а Індія стала для Ванди другою Батьківщиною. 

У Варшаві Ванда займалася популяризацією йоги як шляху до удосконалення свого тіла, розуму та душі. Зокрема, жінка перекладала роботи індійських колег на польську мову, працювала редактором та допомагала розширювати столичні бібліотеки цінними творами. Довгий час ці перекладені роботи були ледь не єдиним джерелом знань про індійську культуру на польській мові. Ванда обрала йогу як свій духовний шлях, розказувала про його переваги іншим і була активісткою, яка будувала умовний міст між Індією та Польщею.

Ще однією відомою варшавською пропагандисткою хатха-йоги (йоги, де акцент зроблений на фізичних вправах) стала Малина Михальська. У юності вона познайомилася з автором книги “Розвиток сили волі…” Вінцентом і була вражена тим, наскільки дихальні та фізичні вправи у йозі можуть змінити життя на краще. Малина Михальська була акробаткою, танцівницею та акторкою, виступала у варшавському Великому театрі. Часто жінка експерементувала з рухами у своїх танцях і додавала туди елементи йоги. Малина була популярною у Варшаві інструкторкою йоги і навіть брала участь у телепередачах про спорт, де ділилася з глядачами секретами йоги. А вершиною творчості Малини Михальської стала книга “Хатха-йога для всіх”, опублікована у 1972 році.

.,.,.,.