Вона була польською перекладачкою, поетесою та художницею, пише сайт warsawka.eu. Мова йде про варшав’янку Ядвігу Сенкевич. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про її діяльність.
Юність
Ядвіга Сенкевич народилась у 1883 році у Варшаві у сім’ї польського новеліста. Її батько був відомим на той час письменником. Генрик Сенкевич неабияк вплинув на майбутнє своєї доньки. До 1908 році Ядвіга перебувала під опікою дідуся та бабусі. Згодом вже більше часу проводила з батьками. Дівчина досить часто їздила з батьком на різноманітні європейські курорти, адже він хворів на туберкульоз.
Ядвіга здобула домашню освіту. Завдяки своїй наполегливій праці вона вільно володіла трьома мовами, зокрема англійською, німецькою та французькою. Вже у зрілому віці дівчина зацікавилась живописом. У 1908 році Ядвіга почала вивчати мистецтво в одному з варшавських закладів, а згодом продовжила своє навчання у Парижі. Зазвичай дівчина малювала аквареллю та олією квіти та пейзажі. У Франції їй випала нагода відвідати лекції французького філософа Анрі Бергсона.
Творча діяльність
Ядвіга неодноразово допомагала своєму батькові у його творчості. Зокрема вона ілюструвала деякі з його творів. Також завдяки тому, що вона знала декілька мов, дівчина допомагала Генрику Сенкевичу листуватись з іноземцями. У 1910 році Ядвіга почала перекладати твори відомих авторів.
Коли почалась Перша світова війна родина Сенкевич була змушена поїхати з Варшави. Вони поселилися у швейцарському місті Веве. Ядвіга допомагала батьку у виконанні обов’язків голови Головного комітету допомоги жертвам війни в Польщі. У 1915 році жінка повернулась до Польщі, де почала працювати медсестрою в легіонерському шпиталі. Вже після закінчення війни Ядвіга прийняла рішення піти добровольцем до армії. Внаслідок цього вона брала участь у польсько-радянській війні разом з іншими польськими жінками. У 1921 році Сенкевич демобілізували.
У міжвоєнний період Ядвіга повернулась до перекладацької діяльності. Зокрема їй вдалось перекласти “Про рабство і велич військової служби” та “Листи про Польщу”. Автором останнього твору був бельгієць Чарльз Саролеа, який інформував європейську громадськість про те як живе Польща після відновлення незалежності. Після того як Ядвіга переклала цей твір, бельгійський письменник запропонував жінці зайняти посаду на кафедрі в Единбурзькому університеті, проте Сенкевич була змушена відмовитись. Ймовірно, на її рішення вплинуло одруження Ядвіги з польським письменником Тадеушем Корніловичем.
Здавалось, що усе в житті варшавської поетеси налагодилось. Любляча сім’я, улюблена робота – саме те, що потрібно для щастя. Проте Друга світова війна змінила життя Ядвіги. У 1939 році НКВД заарештовують її чоловіка, який вже на той час був офіцером польського війська.
Сенкевич вдалось пережити Другу світову війну та Варшавське повстання. Після усіх цих подій квартиру письменниці було спалено. Внаслідок цього було знищено чимало сімейних реліквій, зокрема листи її батька до матері, які він писав ще до їхнього одруження. Після Другої світової війни Ядвіга деякий час проживала у Кракові. У 1950 році письменниця остаточно повернулась до Варшави. Вона продовжила свою перекладацьку роботу. У цей період Сенкевич переклала аскетичну працю Колумба Марміона та Жозефа Марі Перрена “Єдність з Богом. У таємниці Отця”, а також “Вагнер, історія художника”. Вона також перекладала оповідання Оскара Уайльда та Томаса Гарді.
Ядвіга Сенкевич померла у 1969 році у Варшаві. Її поховали на Повонзківському цвинтарі у родинному склепі. Дочка Марія Корнілович продовжила діяльність своєї матері.