У Польщі Станіславу Целінську знають як чудову акторку та співачку, яка підкорювала сцени театрів та величезних залів, сяяла на екранах телебачення та заполоняла своїми піснями радіо. Та мало кому відомо, який складний шлях пройшла жінка: від втрати батька у дитячому віці до розвитку алкогольної залежності у старшому. Попри все, вона вистояла й утримала свою славу, пише сайт warsawka.eu.
Творча атмосфера з самого дитинства
Станіслава Целінська народилась 29 квітня 1947 року у Варшаві. Свій талант до музики та артистизм дівчинка успадкувала від батьків, адже вони обидва були музикантами. Батько Станіслави грав на фортепіано, а мати – на скрипці.
Тяжка доля спіткала майбутню артистку у трирічному віці: майже на її очах батько помер від інсульту. Окрім Станіслави, вдома тоді нікого не було – за збігом обставин, мама якраз вийшла до магазину.
Ця втрата стала для Целінської однією із найболючіших подій у житті та вірогідно переросла у психологічну травму. Все життя артистка не могла забути картину, як вона знайшла у кімнаті батька, що лежить на столі. Важливу роль зіграло й те, що мати не пустила дівчинку на похорон, щоб її уберегти. Однак, у дорослому віці Станіслава часто згадувала про це і жалкувала, що не змогла попрощатись.
Матері Станіслави було важко прийняти втрату чоловіка, тож вона почала пити. З вихованням майбутньої акторки дуже допомагала бабуся по лінії батька, хоча це було й не легко – дитина закрилась у собі, не хотіла слухатись, бешкетувала.
Попри всі труднощі, родина продовжувала розвивати творчі здібності дівчинки: вона не лише співала, а й брала участь у різних культурно-масових заходах. Так, у семирічному віці Станіслава Целінська вперше вийшла на сцену під час вертепу і зіграла водночас 2 ролі – янгола та Ірода. Проте тоді вона ще не мріяла стати акторкою. Перші думки щодо театральної кар’єри з’явилися після прочитання книги про акторку Гелену Можеєвську. Книга настільки вразила 12-річну Станіславу, що на цій емоційній хвилі вона вирішила записалась на театральний гурток. Захоплення переросло у справу всього життя: дівчина вступила й успішно закінчила Державну вищу театральну школу у Варшаві (нині – Театральна академія імені Олександра Зельверовича).
Усе життя – театр
Справжній дебют Станіслави Целінської відбувся у грудні 1968 року, коли вона навчалась на останньому курсі театральної школи. Тоді вона зіграла роль Анелі у п’єсі Александра Фредро “Велика людина для малих справ” на сцені Варшавського театру. Успішний виступ відкрив для юної дівчини двері у світ театру та кіно, тож по закінченню навчання у 1969 році кар’єра Целінської різко набрала обертів. На одному з виступів молоду артистку помітив Анджей Вайда, який саме шукав собі героїню на роль Ніни для фільму “Пейзаж після битви”. Кінострічка вийшла у світ у 1970 році та здобула значного успіху на показі у Каннах. Це зробило Целінську відомою: її впізнавали на вулицях та присуджували нагороди. Водночас у 1969 році Станіслава отримала пропозицію від Ервіна Аксера щодо роботи у театрі “Сучасник”. Першою роллю в цьому театрі була роль Зофії Плейтус у виставі “Мати”. Режисер настільки надихнувся переконливою грою Целінської, що її почали брати на головні ролі.
Варто зазначити, що Станіславу дуже часто запрошували працювати до різних театрів, а вона була цьому рада – різні режисери, постановки, ролі. Наприклад, у 1976 році вона грала у театрі “Воля”, у 1980 році – у театрі “Атенеум”, з 1989 року по 1990 рік у Драматичному театрі Варшави, а з 1990 року по 1991 рік – у Новому театрі в Познані. Періодично траплялися п’єси, де потрібно було співати – і Целінська успішно з цим справлялася.
Насичена театральна кар’єра йшла паралельно із телевізійною. Фактично одразу після завершення навчання у театральній школі Целінську запросили до Телевізійного театру, де вона грала більше ніж 30 років.
В кіно співпрацювала з такими відомими режисерами як Войцех Пшоняк, Анджей Вайда, Станіслав Барей, Войцех Марчевський, Януш Маєвський, Єжи Антчак тощо.
І все ж, всупереч колосальній кількості різнопланової роботи, Целінська не була задоволена собою. У одному з інтерв’ю у 2002 році вона сказала, що так і не знайшла свою “велику роль” і й досі відчуває себе нереалізованою професійно.
Кар’єра на початку 21 століття
Наприкінці 20 століття – на початку 21 століття Станіслава Целінська спробувала себе у серіалах. Водночас відкрила у собі комедійний талант. Так її можна побачити у комедіях “Фукс” (1999), “Південь-Північ” (2006), “Рись” (2008), “Варшава вночі” тощо.
Почала активніше займатись музикою та записувати пісні. У грудні 2012 року випустила власний дебютний альбом під назвою “Нова Варшава”. Альбом було записано сумісно з піаністом Бартеком Васиком та Королівським струнним квартетом. Сама Целінська пояснила тоді такий порив до музики тугою за батьком та тією музикою, яку вона чула з ранніх літ. Всього 12 композицій, що увійшли до альбому, зібрали у собі найкращі пісні відомих варшавських музикантів у виконанні Станіслави Целінської.
З того часу артистка активно записувала нові пісні.
Попри свій поважний вік, продовжує грати в театрі й отримувати нагороди. Наприклад, у 2023 році отримала нагороду імені Ірени Сольської.
На краю прірви
На піку слави у віці 36 років Станіслава Целінська почала активно зловживати алкоголем, що переросло у залежність. Це був тяжкий період у житті артистки: вона ніяк не могла зупинитись. На цьому тлі почала втрачати ролі в театрі та кіно.
Залежність тривала 5 років, допоки жінка не змогла самостійно взяти себе в руки та зупинитись. Багато років потому, коли Целінська нарешті змогла говорити про це, вона розповідала, що одного разу зайшла до церкви й зрозуміла, що потрібно рятуватись. Саме віра в Бога дала їй сил та наснаги. І все вдалось, вона кинула пити. Але страх, що залежність повернеться, залишився на все життя. Іноді жінка говорить, що їй важко навіть чути парфуми на основі алкоголю.
Після того, як Целінська поборола алкоголізм, життя відновилось і акторська кар’єра знову пішла вгору.
Так і не змогла пробачити самій собі
Станіслава Целінська досить рано вийшла заміж. Її обранцем став Анджей Мровець, який також був актором. У пари народилось двоє дітей – син Міколай і донечка Александра.
Активний ріст популярності Целінської на сцені віддалив її від чоловіка та дітей, що стало причиною частих суперечок та скандалів. Вже тоді акторка потрохи почала пити.
Зовсім скоро чоловік пішов з сім’ї, залишивши Станіславу саму з двома дітьми. Це й стало поштовхом до розвитку алкогольної залежності.
Діти бачили маму не в кращій формі. У своїй залежності та боротьбі з нею, жінка приділяла дітям мало уваги, за що дуже жалкує. Любов до дітей допомогла впоратись з усіма труднощами, і вже в дорослому віці вони пробачили артистці. Звісно, було важко, адже довелось по-новому вибудовувати стосунки в родині та відновлювати довіру. Та все вдалось. Син Міколай успадкував музичний та акторський талант матері: грав на барабанах, пробувався в кіно та зрештою став асистентом режисера. Донька Александра, хоч і не пішла по стопах прославленої матері, та все ж також дуже з нею зблизилась. Коли вона вийшла заміж та народжувала дітей, то попросила Целінську бути поруч у пологовій залі.
Отже, життя Станіслави Целінської було надзвичайно яскравим та сповненим випробувань. Вона стала справжнім прикладом сильної та вольової жінки, яка здатна зробити все і навіть більше. Мало того, Целінська продовжує дивувати й далі, адже не кожному під силу виступати на сцені театру у 77-річному віці…