Найяскравішою постаттю польського культурного життя двадцятого століття, безсумнівно, є Ізабела Стахович. Вона – муза для багатьох митців, героїня літературних творів, неймовірна творча та епатажна особистість, яка завжди була в центрі уваги. Ізабела Стахович – відома польська письменниця та громадська діячка. Її біографія – це суцільний стик розбіжностей. Ізабела Стахович була справжньою світською левицею, жінкою з неймовірною жагою до життя. Мало кому повіриться, дивлячись на фото завжди усміхненої, щасливої та красивої Ізабели, що за своє життя вона пройшла ув’язнення у Варшавському гетто, участь у бойових діях, вона також була капітаном громадянської міліції та активісткою.
Про життя та діяльність Ізабели Стахович говорили й говоритимуть завжди, однак з плином часу багато біографічних фактів було втрачено та змінено. Точно невідомо, коли саме вона народилася, з ким спілкувалась та навіть те, яким було справжнє ім’я світської левиці. Біографія Ізабели Стахович, безумовно, могла б стати основою фільмів Нетфлікс і не тільки. У нашій статті на warsawka.eu ми не складатимемо сценарій, а розповімо найправдивіші факти з життя та діяльності видатної варшав’янки Ізабели Стахович.
Ранні роки та молодість
Ми вже говорили про те, що дотепер невідомо точної дати народження Ізабели Стахович. Різні джерела повідомляють різні дати: 5 листопада 1893, 1897 і 1898 роки. Однак про своє народження Ізабела розповідала сама: “Urodziłam się pod olbrzymim, karbowanym parasolem, który zakrywał prawie cały sufit, parawanów było cztery, ojciec ciągle coś przewracał, matka moja nosiła w godzinach rannych kimono ze złotego brokatu w zielone i czerwone ptaki i pijała herbatę w chińskich filiżankach”. Відомо точно, що Ізабела Стахович народилась у дуже заможній родині єврейського походження. Її батько був відомим варшавським підприємцем, а матір – француженкою. Ізабела виростала з двома старшими братами та двома молодшими сестрами. З самого дитинства зовсім юна Ізабела росла в особливій атмосфері розкоші, багатства та культури. Вона була знайомою з найвідомішими діячами польської культури, відвідувала богемні вечірки.
Коли Ізабелі було кілька років, вона разом з родиною переїхала до Варшави. Попри те, що з раннього дитинства Ізабела здобувала освіту вдома, вона не склала вступного іспиту до школи. Вона не мала особливого інтересу до навчання, однак вважала за потрібне вчити іноземні мови, що згодом їй допомогло під час подорожей та освіті за кордоном.
Навчалась у Державній школі образотворчих мистецтв у Парижі (до речі, біля самої Ейфелевої вежі Ізабела заснувала магазин польської книги), згодом повернулась на батьківщину, де продовжила навчання у Варшавському університеті. Також здобувала освіту у Відні та Берліні.
Важливе місце в житті Ізабели посідали подорожі. Вона настільки захоплювалась подорожами по світу, що навіть видала свої дорожні щоденники «Moja podróż. Szlakiem Południa». Ізабела Стахович під псевдонімом Іза Белл багато писала про свої подорожі Європою, Африкою, Азією та Америкою.
Друга світова війна та її вплив на життя Ізабели
Початок Другої світової війни Ізабела Стахович зустріла зі своїм чоловіком у Варшаві. Уже під час окупації Ізабела Стахович з чоловіком були ув’язнені у Варшавському гетто. У складних умовах Ізабела тяжко захворіла на тиф, однак це не завадило їй вести активну боротьбу за своє життя та майбутнє. Через деякий час їй вдалося втекти з гетто під вигаданим іменем Стефанія Чайка. У втечі Ізабелі допоміг її чоловік, який незадовго після цього загинув. До речі, вигадане прізвище Чайка, яке буквально врятувало життя Ізабелі, згодом стало її постійним псевдонімом та невіддільною частиною імені. Саме тому часто можна почути не Ізабела Стахович, а Ізабела Чайка.
Життя у Варшавському гетто
У Варшавському гетто Ізабела Стахович володіла невеликим кафе, в якому вона намагалася створити культурний центр. На початку 1930-х років Єжи Гельбард (відомий варшавський архітектор та близький друг чоловіка Ізабели) побудував подружжю невеликий будинок у Варшаві. Під час окупації будинок був розташований на так званому Маленькому гетто. Попри складні обставини та постійний ризик, Ізабела наважилася відкрити літературну кав’ярню Café-bar Capri у будівлі неподалік від свого будинку.
У кафе Ізабела Стахович організовувала читання віршів та музичні вечори. Саме кафе Ізабели Стахович сприяло підтримці морального духу жителів гетто, які знаходили у закладі не лише розраду, але й можливість поринути в нібито інший світ.
Життя після визволення
Після завершення Другої світової війни Ізабела Стахович вступила до лав нової польської армії, де мала офіцерське звання поручника. У цей час вона втретє вийшла заміж. Згодом Ізабела Стахович була змушена переїхати в Катовіце на службу до комендатури громадянської міліції. Паралельно Ізабела Стахович працювала у Міністерстві громадської безпеки.
У повоєнний період Ізабела Стахович почала активно займатися пошуком вкрадених під час окупації витворів мистецтва. У цьому Ізабела Стахович мала неабиякі успіхи і саме їй слід завдячувати повернення до Польщі багатьох творів мистецтва. Попри свою активну діяльність, Ізабела Стахович багато писала. У 1946 році на світ вийшла перша збірка поезій «Pieśni żałobne Getta».
Служба у міліції Ізабели Стахович тривала недовго. Немає підтверджень того, що вона брала участь у політичних репресіях. Однак відомо, що Ізабела Стахович організовувала багато заходів, відкривала літературно-мистецькі салони і приваблювала своєю присутністю відомих людей, у тому числі представників інтелігенції. Усе це вона робила, співпрацюючи з відомою польською комуністкою та активісткою Юлією Брістігер, яка користувалася ситуацією і вербувала чоловіків.
Життя після війни заграло зовсім іншими барвами. У житті Ізабели Стахович було багато скандалів, інтриг і непорозумінь. Однак у нашій статті ми опустимо цю “темну” сторону життя Ізабели Стахович.
Літературна героїня
Під час однієї з подорожей Ізабела Стахович познайомилась з відомим польським художником, фотографом, письменником та філософом Станіславом Ігнацієм Віткевичем. Ізабела відразу ж стала його фавориткою та музою. Згодом Ізабела стала героїнею роману Віткевича «Pożegnanie jesieni», де автор зобразив її у демонічному образі Бели Герц.
Бела увійшла в історію польської літератури як прототип героїнь двох гучних і скандальних романів. Ізабела Стахович була героїнею роману „Wspólny pokój” письменника Збігнєва Уніловського. Попри те, що в цьому романі образ Ізабели був досконалим, сам твір заборонили через цензуру.
Ізабела Стахович мала надзвичайно насичене та яскраве життя. Вона володіла унікальним талантом привертати до себе увагу та знаходити нові знайомства. Ізабела Стахович померла 11 грудня 1969 року у рідній Варшаві.