Варшавська мода 20-го століття формувалася у непростих умовах – період відновлення після Першої світової війни, політичні та економічні революції, здобуття Польщею незалежності. Звичайно, всі ці аспекти вплинули на моду, яка стала більш лаконічною, менш вигадливою та комфортною для повсякдення варшв’ян. Ганна Серадзька в одній зі своїх книг згадувала, що у 1920-х роках столична мода йшла в ногу з емансипацією жінок, адже навіть витончені аристократки змінили прекрасні вбрання на одяг більш зручного, практичного та скромного фасону, пише warsawka.eu. Також, ще однією причиною таких змін стало те, що багато жінок у Першій світовій війни брали участь у бойових діях нарівні із чоловіками, а на фронті точно не було місця сукням та прикрасам. Тож як одягалися тогочасні денді, світські левиці та звичайні містяни?
Короткі спідниці, чоловічий одяг і “маленька чорна сукня”: особливості моди 20-х
Попит на більш вишукані та елегантні вбрання з’явився у Варшаві лише через 5 років після закінчення війни. Так склалося тому, що одягаючи функціональні костюми приглушених кольорів, панянки Варшави проявляли патріотизм та підтримку тих, хто ризикував життям на війні. 20-е століття у Варшаві можна охарактеризувати як епоху моди, яка створена для вільних, незалежних від стереотипів жінок. Одяг тих років не підкреслював талію і бюст, але відкривав ноги, був зручним для повсякдення і занять спортом, вільні чоловічі фасони переважали у гардеробі варшав’янок. Жительки столиці майже відмовилися від корсетів, поясів для панчіх та високих, незручних підборів.
У 1925 році на одному із варшавських показів мод були представлені нові моделі надзвичайно коротких спідниць, які були покликані демонструвати красиві та довгі ніжки панянок. Однак вони виглядали лаконічно, зникли пір’я та мережива, характерні для 19-го століття. Також криком жіночої моди стали короткі стрижки та шляпки, які щільно прилягали до голови. А ось із чоловічого гардеробу жінки позичили краватки та плащі прямого крою. У ресторанах, в театрах або на світських вечорах можна було побачити варшав’янок, які були вдягнуті у знаменитий винахід Коко Шанель – маленьку чорну сукню із ниточкою перлів на шиї.
Дружина міністра іноземних справ Юзефа Бека, Ядвіга Бек, славилася своєю елегантністю та вишуканістю нарядів, однак на “Садовій вечірці”, яку вона влаштувала у Варшаві у 1925 році, теж підтримала тогочасні тренди – на ній була сукня вільного фасону і маленький капелюшок. Це означало, що модні канони вже стали частиною життя варшав’янок різних соціальних рівнів.
Вже у 30-х роках 20-го століття жінки Варшави не боялися підкреслювати свою незалежність – вони носили яскравий макіяж навіть вдень, криваво-червона помада на губах приковувала погляд. Варшав’янки могли дозволити собі відвідати ресторан без супроводу чоловіка, палили, що раніше вважалося дурним тоном серед жінок, і займалися “чоловічим” спортом.
Особливості чоловічої моди
На відміну від жіночої, чоловіча мода у Варшаві 20-го століття особливих змін не зазнала. Чоловіки надихалися образами із англійських журналів і носили костюми у темних відтінках, волосся зачісували на бік, а кількість дорогоцінних прикрас була мінімальною, адже носити персні та брелоки у період економічної кризи було невигідно і до того ж не модно . Невід’ємною частиною чоловічого образу були рукавички та шарф – шовкові влітку та вовняні взимку. На бали чи світські раути жителі Варшави традиційно носили чорний фрак, лаковані туфлі та капелюх-циліндр.
У післявоєнні роки кризи аристократи та політичні еліти підтримували вітчизняне виробництво – великий попит був на шовкові тканини, які виготовлялися у Мілановці під Варшавою. Так заможні варшав’яни підтримували свою країну і надихали це ж саме робити й інших.
