У 1944 році у Варшаві відбулось повстання. У ньому брало участь чимало польських жінок. У цьому матеріалі на warsawka.eu ми більш детально розповімо про те як, попри труднощі, варшав’янки сміливо стали на захист власної країни.
Хто брав участь у повстанні
Багато жінок, які брали участь у Варшавському повстанні, були переважно зв’язковими та медсестрами, але вони також виконували інші важливі та відповідальні функції. До прикладу, вони забезпечували солдатів їжею, працюючи на кухні, гасили пожежі, будували загородження, працювали у зброярських майстернях, рятували людей з-під завалів. Бувало й таке, що билися зі зброєю в руках. Усі вони виявили неабияку рішучість у боротьбі за свободу, за рідних і близьких, за дім і своє рідне місто.
На початку 20 століття чимало варшавських жінок пройшли курси першої медичної допомоги, ніби відчуваючи, що наближається небезпека. Також їх готували до роботи у розвідці. Пізніше вони використали свої нові навички на фронтах Першої світової війни, служачи в лавах Польської військової організації та польських легіонів. Деякі варшав’янки настільки прагнули потрапити на фронт, що були змушені переодягатися у чоловічу форму, аби воювати у складі польського війська.
Звісно, у цей період деякі варшавські жінки змінили свій рід діяльності й їхні захоплення стали інші. Розмови про моду змінились на діалоги про важливі політичні події. Турбота про зовнішній вигляд у варшав’янок відійшла на задній план, адже в пріоритеті було допомогти своїм близьким та країні. Але про свою жіночність вони повністю не забували. Жінки, які часто не мали змінного одягу, не мали води для прання та засобів гігієни, робили все, щоб виглядати якомога гарніше. Прибрана зачіска, хустка, пов’язана на шиї, вимите брудною водою обличчя, власноруч зшита блузка чи спідниця з покривала – все це допомагало зберегти жіночу гідність.
Портрети жінок
З початком Другої світової війни чимало польок, зокрема й варшав’янки стали на захист рідної країни. Вони були взірцем для інших польських дівчат. Прикладом такої жінки є харизматична Марія Віттек з позивним “Міра”, яка підпільно керувала Жіночою Військовою Службою. Під час Першої світової війни вона належала до Польської військової організації, де закінчила підофіцерську школу. Водночас вона вивчала математику в Київському університеті як перша жінка на цьому факультеті. Вона могла мати блискавичне майбутнє у галузі освіти, але Марія вирішила стати на захист своєї країни.
Ще однією сміливицею була Яніна Карасьївна з позивним “Бронька”. До початку війни вона працювала в Міністерстві релігійних віросповідань і народної просвіти, а також була інструкторкою Польського Червоного Хреста. У 1939 році вона стала однією із засновниць підпільної Служби перемоги Польщі.
Окрім громадських діячок, допомагати країні вирішили звичайні жінки – матері та молоді дівчата, зокрема школярки, скаутки, студентки. Здебільшого вони відповідали за організацію та роботу контактних пунктів і поштових скриньок, завдяки яким функціонував кур’єрський зв’язок і офісна служба. Дехто виготовляв вибухівку та командував військами, а коли було потрібно, брав до рук зброю.
Загалом у Варшавському повстанні взяли участь понад сім тисяч жінок. Вони утримували солдатські двори, виконували канцелярську роботу, брали участь і в евакуації музейних колекцій. Інші працювали на польових кухнях, дитячих садках, швейних, пральнях, видавали та розповсюджували пресу, приймали десанти. Польські жінки були активно залучені до державних справ.
Отож варшавським жінкам було неважливо, який у кого статус, походження, вигляд, адже усі вони працювали у команді на благо власної держави. Вони використовували усі свої знання, знайомства, а також хитрість і вигадливість. Своєю красою вони могли зачарувати не одного ворога, тож не дивно, що чимало варшав’янок працювало агентками у розвідці.
