Мода серед руїн: як одягалися варашав’янки після Другої світової війни?

Після Другої світової війни Варшаву було не впізнати – місто із прекрасною архітектурою, затишними вуличками і стильно одягненими людьми перетворилося на суцільні руїни. У столиці, яка була окупована гітлерівськими військами, поселилася смерть і у 1945 році здавалося, що сюди більше ніколи не повернеться радість, мистецтво та мода. Після війни у місто почали повертатися ті, хто переїжджав у більш безпечні регіони та країни. Містяни могли звернутися у адміністрацію Варшави і отримати грошову допомогу у розмірі 500 злотих – цього вистачало, щоб скромно прожити деякий час у зруйнованому місті, але про красивий одяг мови не йшлося. Однак, варшав’янки все ж змогли повернути у похмуру буденність трішки прекрасного, пише warsawka.eu.

Повернення у місто, де зникло все 

Повертатися до Варшави місцеві жителі почали майже відразу після закінчення війни. Їх зустріли сірі пейзажі зруйнованого міста. Варшав’янки, які до Другої світової війни любили елегантний та зі смаком підібраний одяг, тепер переважно були вбрані у не надто привабливі, запатлані костюми і вовняні панчохи, а головним убором слугували тюрбани, які захищали від пилу. Місцеві журналісти закликали жіночу половину населення забути про моду на найближчий час і зайнятися виключно відновленням Варшави. Про це відомо із тижневика “Пшекруй”, датованого 14 липня 1945 року. Однак потреба в моді, як в засобі самовираження, та турботі про себе нікуди не ділася і вже через два місяці в журналі все ж з’являється рубрика, присвячена моді.

Між руїнами будівель та на імпровізованих ярмарках можна було побачити кравчинь та шевців, які пропонували свої послуги панянкам, довоєнні ательє та маленькі приміщення, на яких були таблички із блідим написом “Манікюр, педикюр”. 

На перехресті Єрусалимських алей та Маршалковської вулиці у Варшаві з’являється приватний бутік під назвою “Фенікс”. Його відкрила модельєр Ядвіга Грабовська, яка пізніше стала однією із найвідоміших осіб у Польщі. Назва бутіка Ядвіги була символічною, адже він ніби відродився на попелі зруйнованої Варшави. Відомий польский фотограф Анджей Верніцький писав, що без Ядвіги Грабовської мода Варшави та усієї Польщі не могла б повноцінно розвиватися.

Мода у варшавське життя почала повертатися також у вигляді модних показів. Перші фешн-покази відбулися вже навесні 1947 року і акцент у одязі був зроблений на комфорт та доступність, адже дорогі тканини і вишукані аксесуари більшість ще не могла собі дозволити. Нерідко модні покази супроводжувалися благодійними акціями, де збиралися гроші на допомогу постраждалим від війни. 

Нове життя старим речам  

Найбільше варшав’янкам у післявоєнній столиці не вистачало різноманітності у одязі, тому дуже популярною стала практика “переробок”. Журналісти у варшавських газетах писали, що техніка “переробок”  дуже гармонійно вписалася у повсякденний стиль містянок. Вражала кількість застібок, нашивок, гудзиків та шнурочків, які ідеально поєднувалися між собою в одязі. Варшав’янки так захопилися “переробками”, що почали шити собі одяг зі штор, скатертин і, навіть, постільної білизни. Жінки міста почали масово шукати у своїх шафах старі шарфи, светри та сукні, щоб дати їм нове життя і виглядати стильно за мінімальних зусиль. 

Молодь Варшави обожнювала все, що було пов’язане із Америкою і джазом. Хлопці любили носити піджаки-оверсайз, брюки-дудочки, черевики на високій підошві та кепки у вигадливій формі мливців. Дівчата у своїй більшості наслідували стиль Бріджит Бардо і часто створювали образи зі спідницями-сонце, обтягуючими кофтинками, різнокольоровими блузками, а волосся збирали у високий хвіст або робили зачіску “творчий безлад”.  

.,.,.,.