Історію Варшави творило багато відомих особистостей, імена яких знає не лише уся Польща, але й більшість європейських країн. Тамара де Лемпицка є однією із найпопулярніших варшавських художниць, творчість якої зберігається у віках. Її роботи, написані у стилі ар-деко і кубізма, за час свого існування пережили і шалений успіх, і занепад, однак у прекрасного мистецтва Тамари де Лемпицка завжди були свої прихильники. Із популярних колекціонерів робіт художниці були Мадонна, Джек Ніколсон і Барбра Стрейзанд. Картини талановитої варшав’янки продаються за мільйони євро, а її ім’я внесено у список найуспішніших жінок 20 століття. Шлях до такого успіху був тернистий, але насичений та цікавий, пише warsawka.eu.
Життєвий шлях художниці
Тамара де Лемпицка народилася 16 травня 1898 році у Варшаві. Майбутня художниця з’явилася на світ у заможній родині адвоката із єврейським корінням Бориса Гурвич-Гурського і світської левиці Мальвіни Деклер. Батько Тамари рано пішов із життя дівчинки, але причина такого зникнення достовірно невідома. Сама художниця розказувала, що батьки просто розлучилися, а її відправили на виховання до дідуся і бабусі, а деякі історики стверджують, що Борис Гурвич-Гурський скінчив життя самогубством.
Хоча у художниці було російське коріння, вона вважала себе полькою, а Варшаву – своєю домівкою. Атмосфера цього міста, де вона провела своє дитинство, відображена у багатьох її картинах. Свій перший портрет Тамара написала у 10 років, а позувала їй молодша сестра.
У 1911 році Тамара де Лемпицка переїхала до родичів у Санкт-Петербург, де навчалася на курсах малюнку в Академії мистецтв, а вечорами відвідувала концерти, театри, музеї і світські раути. Саме у цьому місті художниця познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Тадеушем Лемпицким – вони одружилися у 1916 році. У тому ж році народилася їх донька Марія Крістіна Лемпицка, яку Тамара ласково називала Кізеттою.
Після початку Революції у 1917 році, подружжя вимушено було залишити Санкт-Петербург і разом із дитиною переїхати до Парижу. У столиці Франції Тамара де Лемпицка багато часу присвячувала творчості, зокрема, проходила навчання у французького живописця Андре Лотта та художника-символіста Моріса Дені, які сильно вплинули на її художній стиль. У 1925 році в Парижі відбувся прорив Тамари як художниці. Вона приймала участь у виставках, вигідно продавала свої картини, крутилася у вирі світського життя і була зіркою парижского богемного життя. До неї почали звертатися заможні клієнти, аристократи та дружини багатих підприємців вишиковувалися в чергу, щоб замовити у художниці портрет у натуральну величину. Саме таке життя, – епатажне, начисине та розкішне, – дуже приваблювало Тамару де Лемпицку.
Художній стиль художниці і творчий зв’язок із Варшавою
Популярність Тамари та її картин призвели до матеріального успіху, адже естетика її робіт відповідала смакам багатих клієнтів. Художниця працювала по 10 годин вдень, аби вчасно завершувати усі замовлення. Переважно вона писала портрети, натюрморти та картини, на яких була зображена оголена натура. Тамара де Лемпицка постійно спілкувалася із донькою Кізеттою на тему своєї творчості. Вона розказувала, що її головний принцип у професійній діяльності – не копіювати, а створювати щось нове, унікальне, із яскравими, блискучими кольорами, передавати глядачу стиль життя і характер моделі на полотні. Художні критики часто неприязно відгукувалися про творчість Тамари, називаючи жінку “пропагандисткою живопису для збоченців”, але такі звинувачення тільки підігрівали інтерес до художниці. Багато її робіт зберігаються на другій Батьківщині художниці у Національному музеї Варшави.
У 1974 році Тамара переїхала у Мексику, де померла 18 березня 1980 року, а її прах був розвіяний над вулканом Попокатепетль.
