Протягом усього свого життя Аліна Слесінська творила. Варшавська художниця та скульптурка створювала чудові роботи, які полонили серце не одного поціновувача мистецтва. Але як починався шлях Слесінської? У цьому матеріалі на warsawka.eu ми більш детально розповімо про варшавську художницю та феміністку.
Початок кар’єри
Аліна Слесінська народилась 1922 року у Познані. Ще з дитинства дівчина почала захоплюватись мистецтвом. Тож, закінчивши школу, Аліна вступила до Академії образотворчого мистецтва в Кракові. Навчалась у скульптурній майстерні Ксаверія Дуніковського. У 1950 році вона переїхала до Варшави, де продовжила здобувати освіту в столичній Академії мистецтв.
У 1957 році відбулась одна з перших виставок Аліни у Варшаві. Там були представлені такі роботи як “Волосся”, “Акт” та “Материнство”. У результаті її творчість оцінили місцеві критики, а також мисткиня отримала запрошення до Музею сучасного мистецтва в Парижі. Саме у Франції їй вдалось організувати ще одну персональну виставку, яка подарувала їй популярність і започаткувала десятиліття її успіху в Польщі та за кордоном. Згодом її роботи побачили в інших країнах Європи, Америки і Африки. Завдяки цим презентаціям зріс попит на скульптури, а також картини Слесінської. Найпопулярнішими її роботами були “Материнство” та “Пам’ятник президенту Нкрумі”.
Подальша діяльність
У 1967 році Аліна прийняла рішення покинути Польщу і назавжди переїхати до Лондона. На чужині вона сумувала за рідними краями, тож через три роки повернулась до Варшави. Вона продовжувала творити тут, але до самої смерті була майже повністю виключена з інституційного кола мистецтва.
Слесінська займалася здебільшого скульптурою, а також живописом, графікою та текстилем. Виконувала також архітектурні проєкти. Її спадщина включає кілька гіпсових скульптур і моделей, а також численні малюнкові ескізи. Вони зберігаються в основному в публічних колекціях країни, зокрема у Національних музеях у Варшаві, Познані та Вроцлаві, Музеї архітектури у Вроцлаві та за кордоном в Державному музеї Кроллера-Мюллера в нідерландському місті Оттерло та Національному фонді сучасного мистецтва в Парижі.
На початку своєї кар’єри Слесінська прагнула видозмінити архітектуру Варшави, тож здебільшого її скульптури стосувались історичних будівель столиці. Згодом Аліна познайомилась з творчістю Генрі Мура, який повністю змінив її бачення на мистецтво. Саме тоді у неї проявився інтерес до фігуративної скульптури. У своїх наступних роботах фігуративність стає все більш алюзивною, наприклад у “Елоїзі та Абеляр”. Це були сміливі скульптури, які згодом надихнули Аліну створити декілька монументальних проєктів, зокрема “Пам’ятник П’єру Кюрі та Марії Склодовській-Кюрі” у Любліні.
На початку 60-х Слесінська у своїй роботі “Пропозиції для архітектури” намагалася стерти межу між скульптурною формою та архітектурним дизайном. До цього проєкту увійшли “Міст”, “Церква”, “Стадіон” і “Двоповерхове місто”. Ці роботи нагадували утопічні архітектурні та містобудівні проєкти авангарду, а також футурологічні візії прямо з науково-фантастичних фільмів. Саме “Пропозиції для архітектури” принесли Аліні Слесінській найбільший розголос і визнання в Польщі та за кордоном.
Загалом протягом усієї своєї кар’єри варшавська художниця намагалася втілити свої бачення в конкретні архітектурні та міські проєкти. В останні роки свого життя Аліна Слесінська здебільшого малювала, інколи повертаючись до футуристичної архітектури. Варшавська мисткиня померла у 1994 році у Варшаві. Похована на Повонзькому цвинтарі.