У міжвоєнний період Союз громадської праці жінок став однією з наймасштабніших і найвпливовіших феміністичних організацій Польщі. Він об’єднав провідних діячок епохи, що сформували рух за політичну, соціальну та економічну рівність. Так, діяльність спільноти стала символом жіночої емансипації у контексті польського державотворення. Далі на warsawka.eu.
Історія заснування та розвитку Союзу громадянської праці жінок
Союз громадянської праці жінок розпочав свою діяльність 25 березня 1928 року на тлі парламентської виборчої кампанії. Його заснували жінки, що вирізнилися у боротьбі за незалежність Польщі: учасниці жіночих бойових організацій часів Першої світової війни, активістки Польської військової організації та легіонерки. Серед них — Зофія Морачевська, Гелена Цейсінгер, Броніслава Длуська, Ганна Похоська й Гелена Вітковська.
Метою Союзу громадянської праці жінок було не просто розширення прав жінок, а й створення «нового типу польської громадянки» — свідомої, відповідальної та активної у державотворчих процесах. Він прагнув перетворити традиційні ролі жінки — як матері, дружини, домогосподарки — на важелі виховання нової громадської культури. Структура організації охоплювала чотири головні відділи: громадянського виховання, жіночих справ, захисту материнства та дитинства, а також пресовий. Згодом було додано ще економічний і фінансовий відділи. Проте через організаційні труднощі не вдалося створити культурно-мистецький та спортивний напрями.
Одним з помітних регіональних осередків Союзу громадянської праці жінок став Пйотркувський відділ, заснований у червні 1930 року й легалізований у травні 1931 року. Його засновниці поставили перед собою завдання поширювати польську державницьку ідею, впроваджувати демократичні принципи та забезпечити жінок реальним політичним впливом. Вони також активно порушували нагальні питання: домагалися допомоги для матерів, вдів, сиріт, а також протидії соціальним загрозам — проституції, торгівлі людьми та алкоголізму. Окрему увагу приділяли захисту польських емігранток за кордоном, які нерідко ставали вразливими перед правовими й культурними ризиками.
У 1933 році Зофія Морачевська залишила посаду голови Союзу громадянської праці жінок. Її рішення було спричинене тим, що організація фактично перетворилася на інструмент Безпартійного блоку співпраці з урядом. На противагу цьому курсу сформувалася інша група активісток, об’єднаних довкола Марії Яворської. Конфлікт між двома ідеологічними таборами завершився розколом: Зофія Морачевська заснувала Асоціацію «Самодопомога жінок». У 1935 році вона увійшла до складу Союзу громадянської праці жінок, посиливши провінційні осередки організації та надавши нового імпульсу жіночому руху.
У 1937 році Союз громадянської праці ініціював широку пропагандистську кампанію, покликану пробудити у жінках почуття громадянської відповідальності та готовності до оборони країни. Однією з форм цієї діяльності стали практичні заняття з військового вишколу. Ці навчання стали продовженням вже наявних курсів, які проводили досвідчені інструкторки — Реслеро та Данута Гампфо. Велике значення для підвищення свідомості активісток мали й лекції Галини Сарнецької, присвячені ролі жінки в умовах національної загрози. У цей період організація продовжила свою діяльність під проводом Ганни Похоської до початку Другої світової війни.
Визнання та значення діяльності Союзу громадянської праці жінок
Союз громадянської праці жінок залишив вагомий слід у політичному та соціальному ландшафті міжвоєнної Польщі. У період свого розквіту він об’єднував орієнтовно 50 тисяч активісток і діяв у всій країні через широку мережу відділень. Організація поєднувала політичну й соціальну діяльність, розглядаючи участь жінок у житті держави як неодмінну умову справжньої демократії. Вона організовувала клуби та гуртки самоосвіти, надаючи юридичну, медичну та педагогічну допомогу. Особливу увагу спільнота приділяла підтриманню жінок, які шукали роботу, забезпечуючи їх матеріальною та правовою допомогою.
