Польська монахиня, педагогиня та громадська діячка, членкиня Конгрегації сестер-францисканок Сім’ї Марії. Присвятила життя опіці над дітьми з бідних родин та сиротами, а під час Другої світової війни врятувала сотні єврейських дітей від нацистського переслідування, пише warsawka.eu.
Біографія
Матильда Ґеттер народилася 25 лютого 1870 року у Варшаві у родині Кароля Ґеттера та Матильди Немискої. У сім’ї було десятеро дітей — сім синів і три дочки. Батько володів невеликою м’ясною лавкою, що забезпечувала сім’ю, а мати займалася веденням домашнього господарства та вихованням дітей. Дім Ґеттерів розташовувався поруч з єврейським гетто, де Матильда з раннього дитинства стала свідком тяжких умов життя його мешканців — бідності, ізоляції та проявів антисемітизму. Ці спостереження сформували у дівчини глибоке співчуття до нужденних і прагнення допомагати тим, хто опинився у скрутних обставинах. Як старша з трьох сестер, Матильда брала на себе частину відповідальності за виховання молодших, що сприяло розвитку організаторських та лідерських здібностей, які пізніше знадобилися у педагогічній і благодійній діяльності.
Підліткові роки Матильди Геттер були затьмарені великою родинною трагедією. У 1886 році преса повідомила про загадковий випадок, що забрав життя її батька. Дізнавшись, що його друг Едвард Рейх, знаний варшавський пивовар, раптово занедужав, пан Ґеттер поспішив на допомогу до броварні. Проте цей візит завершився подвійним лихом: Рейх помер, а невдовзі й сам Ґеттер раптово знепритомнів і також пішов з життя. На цьому трагедія не закінчилася. Наступного дня слуга родини, не витримавши почуття провини за те, що не зміг допомогти своєму господарю, вкоротив собі віку. Ці події стали страшним ударом для сім’ї, призвели до зубожіння та мали великий вплив на формування життєвого вибору Матильди.
Початкову освіту Матильда Геттер здобула у приватній дівочій школі, що діяла у маєтку Богуславських. У період з 1881 року по 1884 рік вона навчалася у закритому пансіоні для дівчат у Варшаві. Цей заклад таємно адміністрували сестри-францисканки Сім’ї Марії, оскільки у Російській імперії була заборонена діяльність монаших орденів Римсько-католицької церкви. Попри репресії з боку царської влади, що змушували черниць діяти напівлегально, вони здійснювали велику просвітницьку та виховну місію. Саме цей досвід знайомства з релігійним середовищем і педагогічними традиціями конгрегації значною мірою визначив подальший духовний шлях Матильди. Це був самодостатній освітній заклад, де проживало близько вісімдесяти учениць. Управління здійснював комітет, до складу якого входили як миряни, так і представники релігійних орденів. Рішення про зарахування до пансіону ухвалювали переважно пані з комітету спільно з органами Генерального губернаторства. Особливу роль у діяльності закладу відігравала настоятелька конгрегації, мати Флорентина Димман. Разом з педагогічним та адміністративним персоналом вона забезпечувала дівчатам винятковий догляд, виховання та щиру опіку. Тут Матильда здобула класичну освіту, яка включала читання, письмо, арифметику та основи релігійного виховання, а також перші навички організації навчального процесу та догляду за молодшими учнями.
Чернеча діяльність
10 квітня 1887 року Матильда Ґеттер вступила до Конгрегації сестер-францисканок Сім’ї Марії. За порадою свого духовника вона обрала це покликання, адже прагнула присвятити життя опіці над дітьми з бідних родин та сиротами. Дім сестер у Варшаві дозволяв дівчатам навчатися та жити згідно з чернечим уставом, хоча вони носили мирський одяг через заборону діяльності релігійних орденів у Російській імперії.
Новицат Матильда почала 10 грудня 1887 року в Одесі, де сестри-францисканки організували освітні та виховні програми для дівчат. Вона принесла тимчасові обіти 8 грудня 1889 року, а 23 січня 1895 року — вічні обіти, залишивши лише одне з хрещених імен — Матильда. Під час служіння в Одесі вона продовжила навчання та здобула диплом гувернантки з викладання французької мови. Це дало їй змогу викладати та організовувати навчальний процес у дитячих будинках і школах. У період з 1890 року по 1898 рік Матильда навчала дівчат у робітничій школі, а у період з 1898 року по 1903 рік очолювала дитячий притулок, де більшість мешканців були єврейськими дітьми.
У 1903 році її направили до Санкт-Петербурга, де вона працювала у школі для дівчат, сирітському притулку та при лікарні, поєднуючи педагогічну діяльність з соціальною опікою. Під час цих років Матильда двічі відвідала Рим, супроводжуючи генеральну настоятельку конгрегації, що дозволило їй перейняти досвід роботи закордонних місіонерських спільнот.
У 1908 році Матильда повернулася до Варшави і очолила головний дім сестер-францисканок Сім’ї Марії. Вона активно займалася педагогічною, соціальною та благодійною роботою, організовувала дитячі притулки, школи та програми допомоги для нужденних.
Діяльність під час Другої світової війни
З початком Другої світової війни Матильда Ґеттер та її сестри відкрили притулок для близько 500 цивільних осіб у Варшаві. Вони надавали медичну та соціальну допомогу. Згодом цей пункт перетворився на госпіталь для учасників Варшавського повстання. Крім медичної підтримки, монахині щодня організовували кухню, яка годувала близько 300 бідних людей, підтримуючи населення у надзвичайних умовах окупації.
Матильда активно співпрацювала з польським рухом опору, передаючи підпільним організаціям фальшиві документи для осіб, переслідуваних нацистами. Вона особисто брала участь в організації прихистку для єврейських дітей з Варшавського гетто, забезпечуючи їх безпечне перебування у дитячих будинках конгрегації. Під її керівництвом було врятовано від 250 до 550 дітей. Матильда брала на себе відповідальність за підготовку фальшивих свідоцтв про народження та маскування дорослих євреїв під працівників інституту, тим самим рятуючи їх від депортації та смерті. Врятовані діти називали її “матушкою” за турботу, захист і підтримку, яку вона їм надавала.
Діяльність Матильди Ґеттер під час війни відзначалася надзвичайною сміливістю та самовідданістю. Її зусилля стали важливим внеском у порятунок життя сотень дітей і дорослих, а також у збереження гуманності у найтемніші роки історії Польщі.
Смерть та визнання
Матильда Ґеттер померла 8 серпня 1968 року у Варшаві на 99-му році життя. Після її смерті залишилася багата спадщина педагогічної, соціальної та гуманітарної діяльності, яку вона присвятила захисту дітей, сиріт і нужденних протягом більшої частини свого життя.
За свої заслуги під час Другої світової війни, особливо за порятунок єврейських дітей з Варшавського гетто, Матильда Ґеттер була посмертно нагороджена медаллю “Праведник світу” 17 січня 1985 року. Ця нагорода визнає її мужність, самовідданість та незламну відданість гуманності навіть у найнебезпечніших умовах окупації.
Її життя стало символом жертовності та співчуття. Діяльність Матильди Ґеттер надихає сучасні покоління монахинь, педагогів і волонтерів, демонструючи, як рішучість, духовність і професіоналізм можуть рятувати життя і змінювати долі людей навіть у найтемніші історичні періоди. Її вклад у порятунок дітей та розвиток соціальної опіки залишив незгладимий слід в історії Польщі та світовій історії гуманізму.