Перші вибори у незалежній Польщі 1919 року ознаменували нову добу для її громадянок. У відповідь на нові можливості була створена Національна організація жінок, яка вважається однією з найбільших і найвпливовіших феміністичних асоціацій Другої Речі Посполитої. Вона наполегливо працювала над тим, щоб зробити жінок не лише активними виборцями, але й учасницями культурного, економічного й політичного життя країни. Далі на warsawka.eu.
Історія заснування та розвитку Національної організації жінок
Коли Польща відновила незалежність у 1918 році, Національна організація жінок почала активізувати феміністичний рух на хвилі перших загальних виборів. Спершу вона діяла як Національна виборча організація жінок, що входила до складу Центрального національного виборчого комітету. Її метою була мобілізація громадянок до участі у виборах до Законодавчого Сейму та підтримання Національно-демократичної партії. Однак незабаром вона переросла у масштабнішу структуру, яка офіційно була визнана Міністерством внутрішніх справ 7 травня 1919 року.
Хоча Національна організація жінок і зберігала зв’язок з Національно-демократичною партією, вона позиціювала себе як самостійне громадське об’єднання. Центральний офіс розміщувався у Варшаві, звідки координувалася робота регіональних відділень. Під гаслом «Бог і Вітчизна» спільнота прагнула залучити польських громадянок до активної участі у житті держави, підтримуючи водночас традиційні цінності, релігійність і патріотизм.
Діяльність Національної організації жінок охоплювала широке коло завдань, зокрема утвердження рівноправності жінок, підтримання класичної моделі сім’ї та участь у громадській самоорганізації. Вона стала частиною Польської ліги боротьби з алкоголізмом і співпрацювала з іншими важливими структурами, такими як Католицький союз польських жінок, Союз трудящих жінок та Асоціація об’єднаних землевласниць. У той період важливою ініціативою спільноти стала її участь у суспільній мобілізації під час польсько-більшовицької війни 1919-1921 років. Водночас у 1922 році вона взяла участь у створенні Комітету допомоги польським жінкам, які поверталися до країни після воєнних дій.
Згідно зі звітом про діяльність Національної організації жінок за 1921-1922 роки, у межах місцевих осередків активно діяли спеціалізовані секції. Вони охоплювали різноманітні напрями — від культурно-просвітницької діяльності до соціального підтримання. Серед таких секцій вирізнялися поетично-читацька, освітня, секція жіночих профспілок, народної гігієни, а також рукоділля, що мало особливе значення в умовах економічної нестабільності. Крім того, працювали бюро з працевлаштування, консультаційні центри, а також швейні майстерні, які сприяли не лише професійній реалізації жінок, але й задовольняли місцеві соціальні потреби.
Своєчасно реагуючи на економічні виклики, керівництво Національної організації жінок ініціювало кампанії на підтримання народного господарства під час кризи 1920-х років. Однією з таких стала акція «Свій до свого по своє», яка закликала до купівлі польських товарів як прояву громадянської відповідальності. У 1925 році організація офіційно звернулася до жінок із закликом до ощадливості та солідарності з жертвами безробіття.
До 1931 року центральним органом Національної організації жінок для спілкування з активістками став бюлетень «Gazetka dla Kobiet: z Bogiem dla Ojczyzny», який редагували Анеля Зданівська, Пелагія Ресторффова та Луцина Котарбінська. Видання мало на меті не лише інформування, а й формування християнсько-патріотичного світогляду серед громадянок. Після цього до 1938 року виходив щомісячник «Hasło Polki», який під керівництвом Зофії Зайончек фокусувався на жіночих правах, ролі жінки у суспільстві, родині та церкві. Однак після початку Другої світової війни діяльність членів Національної організації жінок була змушена припинитися.
Визнання та значення діяльності Національної організації жінок
Національна організація жінок посіла чільне місце в історії феміністичного руху міжвоєнної Польщі. Вона організовувала тематичні зустрічі, лекції, курси підвищення кваліфікації, розвивала освітні та культурні ініціативи, зокрема з допомогою популяризації читання, діяльності дитячих садків та рукодільних гуртків. Вона також тісно співпрацювала з іншими жіночими та громадськими структурами, серед яких Союз трудящих жінок, Польське товариство жінок з вищою освітою, Асоціація об’єднаних землевласниць та інші.
