Вона була головою комітету у справах жінок, а також членкинею редакційної колегії журналу Bluszcz, який займався питаннями жіночої емансипації. Мова йде про варшавську громадську діячку Цецилію Валевську. У цьому матеріалі на сайті warsawka.eu ми більш детально розповімо історію її діяльності.
Юність
Цецилія Валевська народилась у 1859 році у родині Юзефата та Ванди Залеських. Дівчинка зростала у Варшаві, де проживала з сім’єю. Базову освіту Цецилія здобувала вдома. Згодом її віддали на навчання до приватної жіночої школи. У 13 років у Цецилії виявили сильну анемію, тож вона була змушена призупинити своє навчання. Свою річну перерву вона присвятила читанню творів, які вплинули на її майбутнє.
У 1875 році Цецилія закінчила неповну варшавську гімназію. Згодом почала навчатись у музичній консерваторії у Варшаві як піаністка. У цей період помер батько Валевської. Дівчина була змушена надавати приватні уроки музики, аби допомогти власній сім’ї.
Громадська діяльність
У 1894 році Цецилія брала участь у мирній демонстрації на честь Кілінського. У результаті Валевську заарештували, як і більшість учасників цієї акції. Російська влада засудила жінку і відправила її на заслання до Курська. Повернувшись до Варшави, Цецилія почала брати участь у таємному навчанні.
У цей період Валевська ввійшла як письменниця у світські кола Варшави. Це допомогло Цецилії краще розвиватись у публічній сфері. Нові знайомства допомогли жінці публікувати власні тексти у більшій кількості журналів. Також це підвищило її визнання в літературних колах. Увійшовши в культурні товариства, з роками, колишня вчителька мови та музики стала сприйматися як письменниця, пов’язана з позитивістським напрямом.
У 1904 році Цецилія долучилась до Польської асоціації рівноправності жінок. Вона прагнула, аби у польських жінок було більше прав й свобод. У своїй книжці Nasze bojownice Валевська писала про те, що у 30-х роках 20 століття у Польщі відбувається історичний момент, адже чимало жінок борються за польські права й незалежність. У своїй праці вона зазначила, що ідея визволення жінки так тісно пов’язана з прагненням визволити націю, з запалом найглибшого патріотизму, з найбільшими жертвами заради Батьківщини, з постійним носінням каганця в підземеллі, що часто, не помічають тих, хто є проти цих ідей.
У цей час жіночим організаціям часто закидали, що вони беруться за вирішення таких “дріб’язкових” проблем, як рівноправ’я, коли весь народ поневолений. Хтось вважав, що це марна трата часу. Аби уникнути таких звинувачень, жіночі організації рішуче підкреслювали свій патріотизм і залученість до польської справи. З часом деякі феміністки почали висувати питання незалежності на перший план, припускаючи, що рівноправ’я прийде разом із вільною Польщею.
У 1911 році Цецилія почала організовувати у себе вдома таємні педагогічні заняття. Їх відвідувало чимало варшавських жінок. У 1915 році російське панування завершилось у Польщі, тож Валевська отримала можливість організувати й очолити три недільні школи для місцевих робітниць. У 1925 році письменницю нагородили медаллю “Відродження Польщі” IV ступеня за діяльність у сфері соціального забезпечення. У цей же рік жінка вийшла на пенсію і повернулася до літературної та журналістської діяльності. Протягом цього періоду, Валевська писала хроніки жіночого руху.
Цецилія Валевська до кінця своїх днів проживала у Варшаві. Усе своє життя вона присвятила політичній та громадській сфері Польщі. Померла письменниця у 1940 році. Її поховали на Повонзківському кладовищі.