Українка, якій вдалось підкорити не одну польську сцену. Мова йде про варшавську акторку Ганку Бєліцьку. У цьому матеріалі на warsawka.eu ми більш детально розповімо її історію життя.
Походження
Ганка Бєліцька народилась у 1915 році в українському селі Кононівка. Згодом з сім’єю була змушена переїхати до Польщі. Її родина оселилась у Варшаві. Вже змалку дівчина проявляла інтерес до мистецтва, зокрема її неабияк зацікавила акторська майстерність.
У польській столиці Ганка здобула середню освіту. Після цього вона прийняла рішення вступити до Варшавського університету, де почала вивчати романістику. Паралельно дівчина навчалась у Державному інституті театрального мистецтва на акторському факультеті. Її керівником був Олександр Зельверович. Ганка була дуже вдячна своєму наставнику за все, що він зробив для неї. В одному зі своїх інтерв’ю вона згадала про те, що чоловік навчив її справжньої акторської майстерності та показав, на що Бєліцька насправді здатна.
Творчий доробок
Ганка Бєліцька вперше дебютувала на сцені напередодні Другої світової війни у 1939 році. Це відбулось у театрі “Погулянка” у Вільнюсі. Цю можливість їй підкинула доля зовсім випадково, адже у цей період дівчина взагалі планувала податись до Парижа на навчання. Проте саме у цей час Ганка отримала запрошення зіграти у Вільнюському театрі у виставі “Захист Ксантіпи” Ієроніма Морстіна. Окрім того, що ця поїздка позитивно вплинула на майбутню кар’єру акторки, вона ще й врятувала їй життя, адже саме у цей період на її сімейний будинок у Варшаві була скинута бомба. Згодом родину Бєліцької депортували до Казахстану. Під час Другої світової війни Ганка виступала у театрах Вільнюса та Білостока.
Після війни Ганка повернулась до Варшави та продовжила свою акторську кар’єру. У 1949 році вона почала грати у столичному Польському театрі. Зокрема вона зіграла такі ролі як Євгенія Ратнікова у “Дванадцятій ночі” Вільяма Шекспіра, міс Робертс у “Міщанах” Максима Горького, президента у “Зарплаті пані Латтер” Болеслава Пруса. У цей період Бєліцька усвідомила, що займається тією справою, яка приносить їй неабияке задоволення.
У 50-х роках 20 століття Ганка отримувала чимало пропозицій, аби зіграти ту чи іншу роль. До прикладу, у 1954 році Людвік Семполінський запропонував Бєліцькій зіграти роль у “Солдаті королеви Мадагаскару” у варшавському театрі “Сирена”. На сцені цього театру Ганка пропрацювала протягом 40 років.
Варшавська акторка неодноразово виступала і в столичних кабаре. Зокрема для таких перфомансів Ганка створила образ Дзюні Петрусіньської – жінки зі села, яка не признавала своє власне коріння. Відомі монологи Дзюні Ганка Бєліцька виголошувала з властивим їй темпераментом і в швидкому темпі. У цій ролі вона розважала глядачів і слухачів радіо Podwieczorek протягом 25 років. Характерний голос актриси, який був перешкодою при підборі багатьох театральних ролей, тут виявився величезною перевагою. Актрису впізнавали всюди і випадкові люди часто називали просто Дзюнею.
Ще однією пристрастю Ганки, окрім акторства, були капелюхи та сумки. Бєліцька полюбляла одягати різнокольорові головні убори та розважати публіку. Завдяки цьому вона дарувала своїм глядачам позитив, адже прагнула, аби люди хоч на деякий час забували про свої життєві проблеми.
Акторство було всім для Ганки Бєліцької. Це була справа усього її життя. Під час роботи вона отримувала неабияке задоволення від самого процесу. Життя відомої варшавської акторки обірвалось у березні 2006 року. Її поховали у Варшаві на одному з місцевих цвинтарів.