2022 рік у Польщі було оголошено роком Марії Конопницької – відомої варшавської письменниці, пише сайт warsawka.eu. Того ж року було видано книгу Konopnicka. Raz jeszcze. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про діяльність варшавської культурної діячки.
Різна
Варшавські літературні критики мають різні думки про письменницю Марію Конопницьку. Хтось вважає, що творчість жінки потребує переосмислення, адже за нею встигли закріпитися необґрунтовані звинувачення у графоманстві. Інші стверджують, що біографія Конопницької варта серіалу.
Марія Конопницька народилась у 1842 році у польському місті Сувалки. Дівчина дуже рано осиротіла. Спершу вона навчалась вдома, а згодом здобувала освіту в приватних закладах Варшави. Коли Марії було двадцять років, вона вийшла заміж за Ярослава Конопницького. Жінка була мамою вісьмох дітей, двоє з яких померли одразу після народження. Також з чоловіком була в сепарації, багато подорожувала, тікала з Польщі, побоюючись переслідувань через причетність її родини до Січневого повстання 1863 року.
Творчість
Протягом усього свого життя Марія була прихильницею феміністичного руху. Для того, аби прогодувати шістьох дітей, жінка була змушена заробляти письмом. Здебільшого вона писала на замовлення різних варшавських газет. У Варшаві Конопницьку називали червоною поеткою революції. Усі твори письменниці дуже хвалили, адже вона була першою, хто звернув увагу на проблеми суспільства, зокрема на несправедливість.
Марія Конопницька писала в різних жанрах, зокрема й подорожні есеї, проте вона найбільш відома як авторка патріотичної поезії та літератури для дітей. Найвідомішим її твором вважають вірш “Рота”. Згодом його поклали на музику та виконували як неофіційний гімн Польщі. Також варшавці надавали перевагу повісті-казці “Про гномів та сирітку Марисю”. Цей твір перекладено багатьма мовами, зокрема українською.
Варшавська професорка Марія-Йоланта Ольшевська в одному зі своїх інтерв’ю розповіла, що перші збірки поезій Марії цікаві тим, що в них звуки важливіші, ніж слова. І справді, Конопницька у своїх творах за допомогою стилістичних засобів передавала звук сопілки.
Загалом проза Марії Конопницької – емпатична. У своїй творчості письменниця проживала кривду різних людей, зокрема людей у віці, яких молодь сприймає як зайвих, непотрібних. У своїх подорожніх нарисах письменниця намагається зацікавити читача насамперед людьми, яких вона зустрічає в мандрах і які можуть бути близькими для її читачів. Ймовірно, що її польських прихильників приваблювала самодостатність варшавської письменниці, а також різноманітність та відвертість.
У 20 столітті неабияк на польське суспільство вплинув твір Конопницької “Пан Бацлер у Бразилії”. Цей твір Марія писала протягом сімнадцяти років, адже вона декілька разів змінювала концепцію. 1905 рік структурував цей епос, який на початку мав бути розповіддю, яку Конопницька почула від селянина-емігранта, що в пошуках кращого життя переїхав з Польщі до Бразилії. Тож спочатку це мала бути ця історія з настановою, що еміграція – це щось погане. А згодом це змінилося настільки, що було показано шлях євреїв до Обіцяної землі на чолі з Мойсеєм. Бразилія стала пустелею, з якої вони повертаються до Польщі. У цьому творі Марія Конопницька показала, як у селян змінювалось уявлення про громаду, адже на кораблі до Бразилії селяни зустрічали дуже різних поляків, не тільки таких, як вони, а й ремісників, заможних людей та інших.
У 21 столітті варшавські письменники намагаються внести Марію Конопницьку в сучасний літературний контекст.