Мода – циклічна, саме тому традиції у світі моди минулого привертають до себе увагу та викликають неабиякий інтерес у сучасників. Люди в минулому одягалися зовсім по-іншому. Кожен образ, тенденції вбрання минулого мали інший сенс. За допомогою одягу у давнині висловлювали свою національну ідентичність, соціальний статус, релігійні переконання та самобутність. Такими були і польські шляхтанки у період бароко, який розпочинається шістнадцятим століттям, пише warsawka.eu.
Варшавські шляхтанки, як заможня соціальна верства, одними з перших приймали європейські тенденції. Особливо виразним у світі моди був період бароко, який поєднував у собі дещо дуже вишукане, чудернацьке та неповторне.
Стиль бароко зародився в Європі. Його ознаками є абсолютна відсутність простоти та природності. В одязі шляхтанки повністю відмовилися від дрібних деталей, а натомість спробували пишність та багатство. Кожна жінка, як і зараз, прагнула бути неповторною та завжди молодою. Для цього ще у давні часи вони не шкодували ані своїх коштів, ані часу. Таким чином вони сформували особливості польського національного вбрання, які збереглися і до наших днів. У нашій статті ми розповімо про те, як одягалися варшавські шляхтанки декілька століть тому.
Що формувало стиль варшавських шляхтанок?
У період постійних воєн та внутрішньої анархії у світі, польки користувалися свободою, рівноправністю та шаною. Здавалося би, вони повинні були перейняти східні запозичення в стилі. Але полькам вдалося створили національне вбрання, яке стало невід‘ємною частиною польської культури.
Якщо на той час багаті чоловіки бажали одягатися у типове польське вбрання в стилі сарматизм, наголошуючи тим самим на своїй незалежності від корони, то їх жінки почали копіювати західні традиції королівського вбрання. Варшавські шляхтанки таким чином виражали своє Я, не копіюючи чоловічі традиції, та висловлялм протест проти чоловічого бачення тогочасних модних тенденцій.
Багаті шляхтанки, вихідці королівського двору, носили вбрання з найдорожчих тканин: атласу, золотої парчі, оксамиту, який могли отримати лише з Персії або Туреччини.
Сукні дружин, сестер чи доньок багатих шляхтичів на початку шістнадцятого століття та наприкінці сімнадцятого вироблялися за італійськими зразками. Зовсім скоро провідне місце у модному світі Варшави зайняли французькі традиції. Найкращим прикладом слугували сукні королеви Марії Людовики та дружини Яна Собеського – Марії Казиміри. Варшав‘янки відразу почали повторювати стиль королев та використовували у своїх повсякденних нарядах пишні та багаті елементи.
Особливості жіночого вбрання у часи бароко
Плаття було незамінним елементом гардеробу кожної варшавської шляхтанки. Сукня мала дещо іншу назву – «лєтнік». Він нагадував сучасний притулений коректний халат із високим коміром із глибоким вирізом. На лєтнік жінки одягали станік – оброблену хутром куртку, яка візуально схожа на дублет. Спідні спідниці виготовляли з тонкої пряжі. Також у сукнях були елементи шовку. Для того, щоб спідниця краще та гарніше спадала, жінки вдягали спідниці з чемлету, які найчастіше виготовляли з бавовни.
Окремої уваги заслуговує нижня білизна шляхтанок. Вона являла собою вишиту сорочку у чеському стилі, яка складалась з декількох частин. Її виготовляли з якісної бавовни. Навіть панчохи оздоблювали золотою вишивкою та прикрашали їх натуральними перлами.
Увага до деталей
В жіночому образі, як і в чоловічому класичному костюмі, популярними були різноманітні деталі, зокрема пояси: шовкові, металеві або шкірні. Також особливу увагу привертали декоруванню високооо коміра на французький приклад. Для цього варшавські шляхтанки використовували оксамит та інші типи мережива.
Щоденне вбрання панянок також було прикрашене різноманітними деталями. Переважно це було венеціанське мереживо, золотий бісер, різнокольорові нитки тощо. Наприкінці 1680-х років варшавські жінки користувалися мереживом для закріплення головного убору, або ж робили невеликі мереживні капелюшки з двома кінцями, які вільно спадали на плечах.
Головний убір – обов’язковий елемент образу
Головні убори були присутні у гардеробі кожної варшавської пані. Особливої популярності вони здобули на зламі шістнадцятого століття. Найпопулярнішим головним убором цього часу був рантух.
Перші рантухи виготовляли переважно з тонкого льону. Спочатку цю тканину використовували в якості церковного полотна. Рантух був оздоблений переважно чорним або червоним шовком із золотими та срібними нитками. Шляхтанки з королівських дворів носили напівпрозорі рантухи, які на замовлення прикрашали вишивкою та дорогими деталями. Улюбленим орнаментом вважалися стилізовані рослини та турецькі мотиви.
Рантух відігравав важливу роль в образі шляхтанки. Він підкреслював високий стан, гідність та скромність жінки. Польки найчастіше одягали білі рантухи для походу в костел.
Рантух – незвичайний головний убір. На нього одягали чепчик (більш схожий на хустку, оздоблену мереживом, оксамитом, перлами та іншими каменями), на який надягали ковпак або шапку з хутра. Найбагатші пані носили шапочки з оксамиту, обшиті відворотами з натуральної шерсті. Чепчики повністю покривали голову і шию, тому в теплі пору року їх заміняли виробами з легких тканин.
Зовсім скоро головні убори, густо оснащені орнаментами, та мереживне вбрання вийшло і поза межі Варшави. Його почали носити і в селах, а згодом і практично в кожному регіоні Польщі. Таким чином таке вбрання стало сучасним національним одягом.
Незважаючи на популярність головних уборів, його носили найчастіше заможні пані. Молоді дівчата лише трішки відкривали своє волосся. Покривала та чепчики носили не лише для того, щоб забезпечити теплом голову. І навіть не у якості аксесуару. Вони слугували символом покірності долі та релігійності.
Прикраси – ознака заможності та високого статусу
Кожна заможня варшавська жінка мала свою чималу скриню з ювелірними коштовними прикрасами. У часи бароко популярними були важкі, гарно оздоблені браслети, сережки, золоті шийні ланцюжки та ремені, оснащені натуральними перлами або іншими благородними каменями. Ланцюжки шляхтанки носили без або з підвісками, на яких найчастіше було зображено королів. Популярними були масивні хрестики, які на той час вважалися недоступними для звичайних громадян.
Безліч незаможних жінок, аби візуально наблизитися з багатими дамами носили підроблені золоті прикраси. Незамінним елементом кожного образу був наручний годинник, яких не виробляли на той час у Польщі. Зазвичай це були подарунки від близьких з-за кордону.
На початку вісімнадцятого століття справжнім трендом стали маленькі коробочки у формі хреста, які містили у собі релігійні тексти і не тільки. Згодом вони видозмінилися на овальні, а ще пізніше їх почали виробляти у різноманітних формах: фруктів, зірочок, квітів чи навіть тварин. Лише наприкінці сімнадцятого століття популярними стали срібні прикраси, оздоблені страусовими перами.
У період бароко одяг та прикраси відігравали важливу роль для варшавських шляхтанок.
