Визначна польська архітекторка, урбаністка, педагогиня та громадська діячка. Її творчість і професійна діяльність значно вплинули на розвиток польської архітектури та соціально орієнтованого житлового будівництва у середині 20 століття. Галина Скібнєвська поєднувала практичну роботу архітекторки з активною громадською діяльністю та педагогікою, виховувала нові покоління фахівців і сприяла розвитку функціональних і доступних міських просторів. Її життя стало прикладом відданості професії, суспільству та інноваційному підходу до урбаністики, пише warsawka.eu.
Біографія
Галина Скібнєвська народилася 10 січня 1921 року у Варшаві у родині Евеліни та Вацлава Еренців. З раннього дитинства вона здобувала освіту, яка поєднувала класичні шкільні знання з розвитком творчих здібностей, що пізніше сприяло вибору професії архітекторки. Її родина відзначалася активною громадянською позицією, що формувало у Галини почуття відповідальності за спільноту та патріотизм.
Під час Другої світової війни, коли Польща перебувала під окупацією, Галина активно долучилася до польського Руху Опору та стала членкинею Ради допомоги євреям “Żegota”. Цей досвід не лише зміцнив її моральні принципи та відвагу, а й розвинув організаційні навички, які пізніше знадобилися у професійній діяльності.
Після війни вона вступила до Варшавського політехнічного університету на архітектурний факультет, де навчалася у провідних польських архітекторів. Під час навчання Галина Скібнєвська поєднувала теоретичну підготовку з практичною роботою в архітектурному бюро Ромуальда Гутта, одного з провідних модерністських архітекторів Польщі. Там вона брала участь у проєктуванні будівлі Центрального статистичного управління та отримала перші професійні навички у сфері проєктування житлових і громадських споруд. Після закінчення університету у 1948 році, Скібнєвська володіла міцним фундаментом знань з архітектури та урбаністики, поєднувала творчий підхід з практичними навичками планування простору.
Архітектурна кар’єра
Після закінчення Варшавського політехнічного університету у 1948 році Галина Скібнєвська розпочала професійну діяльність у Бюро відбудови Варшави, де брала участь у відновленні важливих культурних та громадських об’єктів, зокрема Національного театру. Її підхід поєднував модерністські принципи з прагненням до соціальної функціональності та доступності простору для широкого кола мешканців.
У 1951 році вона вийшла заміж за архітектора Зиґмунта Скібнєвського, що сприяло розвитку її професійних контактів та спільних проєктів. Основна сфера діяльності Галини Скібнєвської зосереджувалася на проєктуванні житлових комплексів і соціально орієнтованих споруд, де вона активно впроваджувала принципи інтеграції зелених зон, зручності для мешканців та розвитку громадських просторів.
Серед найвідоміших проєктів:
- Сади Жоліборські (1958–1963) – житловий комплекс у Варшаві, який став зразком сучасного соціально орієнтованого житлового будівництва. Скібнєвська застосувала принципи організації простору, що сприяють розвитку спільноти та комфорту мешканців;
- Осідле Садиба (1972–1975) – перший у Польщі житловий комплекс, спроєктований з урахуванням потреб людей з обмеженими можливостями, де передбачені спеціальні доступи, безпечні двори та зручні планування квартир;
- Школа у Садибі (1971) – будівля освітнього закладу, що отримала нагороду “Містер Варшави” за найкращий проєкт року.
На варшавській Садибі, де архітекторка створила урбаністичний план житлового району Фоси, постала школа її авторства, зведена у співпраці з Анджеєм Малеком. Комплекс складався з трьох низьких павільйонів, об’єднаних центральним коридором, що нагадував “хребет” будівлі.
Не менш значущим внеском архітекторки у громадську інфраструктуру був проєкт Оśrodka Obliczeniowego Zakładu Elektronicznej Techniki Obliczeniowej (ZETO), реалізований у 1975 році у Варшаві. Це був перший у Польщі спеціалізований обчислювальний центр, створений для підтримки комп’ютеризації промисловості. Скібнєвська розмістила його у павільйоні, піднятим на підвищення з широкими сходами, що надавало будівлі урочистого вигляду. Проте характер об’єкта пом’якшували дерева, висаджені навколо та на внутрішньому подвір’ї, завдяки чому він більше нагадував рекреаційний центр, ніж технічну установу.
Крім того, Скібнєвська брала участь у проєктуванні житлових комплексів у Познані, Бялоґонці та інших містах Польщі. Її роботи вирізнялися увагою до деталей, гармонійним поєднанням природних матеріалів, продуманою інфраструктурою та інтеграцією зелених зон у міське середовище. Галина Скібнєвська активно впроваджувала принципи соціальної архітектури, прагнучи створювати комфортне та доступне житло для різних соціальних груп, що зробило її роботи прикладом поєднання естетики, функціональності та соціальної відповідальності.
Громадська та педагогічна діяльність
Галина Скібнєвська займалася громадською роботою та педагогікою, впливаючи на розвиток польської архітектури та урбаністики. У 1965 році вона була обрана до Сейму Польщі, а у період з 1971 року по 1985 рік обіймала посаду заступниці маршала Сейму. У цей період Скібнєвська активно працювала над питаннями житлової політики, соціального забезпечення та розвитку міських просторів, спрямованих на покращення умов життя мешканців.
З 1971 року вона також викладала на архітектурному факультеті Варшавського політехнічного університету, де у період з 1975 року по 1985 рік очолювала кафедру житлового будівництва. Її педагогічна діяльність була спрямована на підготовку нових поколінь архітекторів, зокрема у галузі соціальної архітектури та урбаністики. Вона наголошувала на важливості поєднання естетики з функціональністю та соціальною відповідальністю у проєктуванні житлових комплексів. Крім того, Скібнєвська брала активну участь у професійних архітектурних організаціях, конференціях та виставках, популяризуючи інноваційні підходи до житлового будівництва та розвиток міського середовища.
Нагороди та спадщина
За свою багаторічну діяльність у сфері архітектури, урбаністики та громадської роботи Галина Скібнєвська отримала численні нагороди та відзнаки, серед яких:
- Великий офіцер Ордена Почесного легіону (Франція, 1972) – за значний внесок у розвиток архітектури та міжнародну співпрацю;
- Премія Ленінської премії миру (1979) – за діяльність, спрямовану на соціально орієнтоване будівництво та поліпшення умов життя громадян;
- Медаль Варшавського політехнічного університету (2000) – за досягнення у сфері освіти та підготовки нових поколінь архітекторів;
- Почесна нагорода від Спілки польських архітекторів (1978) – за значний внесок у розвиток архітектури та містобудування.
Спадщина Галини Скібнєвської виходить далеко за межі нагород. Її проєкти житлових комплексів і соціально орієнтованих будівель стали зразком для багатьох поколінь архітекторів у Польщі та за її межами. Завдяки її підходу, який поєднував функціональність, естетику та турботу про мешканців, змінювався підхід до соціальної архітектури та міського планування.
Галина Скібнєвська померла 20 квітня 2011 року у Варшаві, залишивши по собі багату спадщину як талановита архітекторка, педагогиня та громадська діячка. Її роботи та внесок у розвиток польської архітектури досі служать прикладом для нових поколінь професіоналів і надихають на створення житлових та громадських просторів, орієнтованих на людину.