У 20 столітті у Варшаві укріпився феміністичний рух. Однією з його учасницею була Олександра Пілсудська. Вона була активісткою за незалежність, а також служила в польських легіонах, пише сайт warsawka.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про діяльність Олександри Пілсудської.
Походження
Майбутня варшавська активістка народилась у 1882 році в Сувалках у збіднілій дворянській родині міського службовця Павла Щербінського та Юлії Ядвіги. Коли Олександрі було дванадцять років, вона втратила матір, а через два роки помер батько. Тоді її з братами та сестрами на виховання забрала тітка Марія Загорська. Саме вона, жінка з надзвичайною силою характеру, розумом і мужністю, мала величезний вплив на виховання Олександри, прищепивши їй глибоке почуття польськості. Завдяки цьому юній дівчині вдалось не русифікуватись в єдиній на той час жіночій гімназії в Сувалках.
У 1901 році Олександра приїхала до Варшави на навчання. Вона була ученицею дворічної варшавської жіночої торговельної школи. Цей освітній заклад готував жінок до професійної роботи в торгівлі та фінансах, а також давав хорошу загальну освіту та можливість навчатися за кордоном. Навчальна програма включала такі галузі як цивільне та торгове право, економіка, хімія, комерційна географія, бухгалтерія, арифметика, товарознавство. Велике значення надавалося викладанню іноземних мов – німецької та французької, а також листуванню польською, російською, німецькою та французькою мовами.
Політична діяльність
У 1903 році після навчання Олександра влаштувалась на свою першу роботу в офісі Альбертської шкіряної фабрики. Саме там жінка побачила як важко працюють прості варшавські працівники. Вони залишались без соціального захисту, робота погано оплачувалась, а люди ризикували втратити місце праці через хворобу. Це усвідомлення привело Олександру до нелегальної Польської соціалістичної партії. Жінка отримала прізвисько “Оля”. Їй швидко вдалось стати відомою відданою та сміливою жінкою, яка швидко завоювала довіру начальства, і, як наслідок, їй доручали дедалі складніші та небезпечніші завдання.
У 1907 році Олександру звільнили з варшавської в’язниці, куди її запроторили через донос одного з партійців. Після цього жінка прийняла рішення переїхати. Вона змінила зовнішність, пофарбувала волосся і з повним багажником зброї поїхала до Києва продовжувати свою діяльність.
Союз активної боротьби не приймав до своїх лав жінок, але Олександрі вдалось долучитись до його діяльності. Вона виконувала завдання переважно розвідувального характеру, що полягали в зборі даних про дислокацію російських військ, польових замальовках, шифруванні назв і міст. У 1911 році вона стала однією з волонтерів, які співпрацювали з соціалістично-самостійницьким рухом, організованим у складі Стрілецької спілки – легальної парамілітарної організації.
У 1912 році Пілсудський дав офіційну згоду на створення жіночої секції Товариства стрільців. Попри своє рішення, він побоювався негативної реакції на жіночу військову службу, яка виходила за межі чинних на той час соціальних норм. Програма навчання жінок у стрілецькій асоціації готувала їх до виконання кур’єрських, розвідувальних та диверсійних обов’язків. Волонтери проходили підготовку під керівництвом співробітників, які отримали досвід роботи в Бойовій організації. Олександра успішно пройшла курс і згодом стала одним із тренерів. Однак масштаби залучення жінок до цього виду діяльності були відносно низькими, адже лише 130 осіб пройшли навчання.
Протягом усього свого життя Олександра Пілсудська працювала на благо Польщі. Вона прагнула незалежності й демократичної долі для свого народу.