Мода – це те, що змінюється зі швидкістю світла. Інколи жінки навіть не встигають слідкувати за сучасними тенденціями. У минулому столітті варшав’янки були справжніми поціновувачками стильного вбрання, пише сайт warsawka.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про польську моду 20 століття.
1910-1920-ті роки
До початку Першої й Другої світових війн жіночий одяг був пошитий за певними стандартами 19 століття. Сукні були в підлогу, які звужувались донизу і тим самим сковували рухи, часто були декоровані і складного крою, підходили радше для салонного життя, ніж для професійної та громадської діяльності. Ймовірно, це вбрання було створене для тих жінок, які входили до польської аристократії. Але з настанням 20 століття жіночі образи потребували змін.
Спідницю вкоротили до щиколотки і розширили, доповнили її жакетом до стегон. На відміну від довоєнної близькосхідної моди та ніжних, повітряних, дизайнери обирали важчі, але практичніші матеріали, часто черпаючи натхнення з уніформи.
Після закінчення Першої світової війни польська мода ще більше розвинулась. Вбрання було схоже на довоєнне. Можливо, таким чином дизайнери прагнули повернутись до колишніх мирних часів. Невеликим, але важливим провісником нових тенденцій в одязі стали геометричні елементи вбрання, до прикладу, прямокутні вирізи.
Досить часто варшавські жінки перешивали свої старі сукні під тодішні популярні образи. Також у цей період у моду ввійшли головні убори. Жінки надавали перевагу капелюхам, які були створені на чоловічий манір, глибоко натягнуті на голову, або циліндрам, що розширювались догори. Вони були глибокі та з широкими полями, що спадали вниз. Подібна тенденція спостерігалася і в зачісках – волосся зазвичай заколювали на потилиці.
20-30-ті роки
У цей період у польську моду ввійшли жіночі штани, але їх не можна було носити щодня. Також з’явились костюми для жінок, які були створені на основі чоловічих. Вони складались з трьох частин, а саме з спідниці, блузи і піджака. Верх був вільного крою, сягав нижче стегон, а блузу зазвичай одягали поверх спідниці. У 20-ті роки прихильницею цього вбрання була Коко Шанель.
У 30-х роках повернулось у моду вбрання, яке акцентувало увагу на жіночій фігурі. У 1932 році виник стильний силует одягу цього десятиліття. Тоді сукня вже була довжиною на рівні середини ікри, а талія повернулась на своє місце. У моді були рукави-буфи, широкі або рукави-метелики. Якщо у 1920-х роках вбрання відрізнялось максимальною простотою крою, то наступного десятиліття він набув складніших форм, з воланами або характерним діагональним розрізом, що призвело до специфічного способу драпірування спідниці.
Також у цей період популярності набули жіночі аксесуари, зокрема капелюхи, рукавички, сумочки і панчохи. Варшав’янки носили їх навіть у найспекотніший день. Головні убори різко контрастували з попереднім десятиліттям – голова стала неглибокою, оголюючи волосся, а поля розширилися, створюючи дивовижний вигляд жіночого обличчя. Однак капелюх у 1930-х роках не мав єдиної форми – були також маленькі капелюхи, або капелюхи, схожі на блюдця – з дуже неглибоким, скошеним наконечником та ідеально плоскими полями, які створювали враження, наче вони приклеєні до голови жінки.
Отож повсякденне жіноче вбрання до Другої світової війни характеризувалося функціональністю, підпорядкованістю вимогам сучасної, активної жінки, і водночас елегантністю. У міжвоєнний період жінки балансували між сучасністю та комфортом, вишуканістю та жіночністю – і цей баланс їм зазвичай вдавалося підтримувати.
