Протягом століть весілля у Польщі вважалось однією з найважливіших подій у житті. Святкування могло тривати декілька днів і супроводжувалось багатьма традиціями та звичаями. Весілля було важливою і насамперед радісною подією, яка обіцяла веселощі, танці, співи, частування та відхід від одноманітних буднів. У цьому матеріалі на warsawka.eu ми більш детально розповімо про польські весілля минулого століття.
Приготування до весілля
У 21 столітті молодята зазвичай обирають літню пору для того, аби відсвяткувати своє весілля. Але раніше майбутнє подружжя навіть не думало в ці дні одружуватись, адже саме у цей період у Польщі був напружений час польових робіт. Тож найчастіше для святкування обирали вересень та жовтень. В інших місцевостях весілля влаштовували лише у “щасливі” місяці, тобто в ті, у яких в назві є літера “р”: березень, червень, серпень, вересень, жовтень і грудень.
У минулому столітті варшавці суворо дотримувались народних традицій. Коли хлопець з дівчиною вирішували одружитись, то спершу перед весіллям відбувалось сватання й заручини. Далі розпочинався хвилюючий період для обох родин – приготування до весілля. Саму дату весілля попередньо не призначали. Її обирав священник. Цікаво, що вінчання організовували в середу. Це відбувалось не на спеціальній для цього месі, а просто на одній із парафіяльних. На шлюб було прийнято запрошувати лише близьких людей. Весілля закінчувалось наступного дня. Тривалість веселощів і застіль залежала від місцевих звичаїв і матеріального становища сімей молодих. Часто гулянки тривали два-три дні, а до 1860 року інколи й тиждень.
У цей час у Варшаві, аби одружитись, потрібно було досягти певного віку. Існували оптимальні вікові рамки для шлюбу як для жінок, так і для чоловіків. Вважали, що для дівчат найкращий вік для одруження це 20 років, а для хлопців – 25 років. Варшав’янок, яким було за 25 років, називали старими дівами.
Святкування
У Варшаві саме святкування весілля розпочиналось з того, що наречених зустрічали батьки з сіллю та короваєм, спеціально спеченим для цього випадку, а потім пригощали горілкою. Хліб був символом того, що молодята ніколи не відчуватимуть голоду, сіль – того, що їм доведеться боротися з життєвими труднощами. Також були дві чарки – одна з горілкою, а друга з водою. Ця традиція визначала, хто у сім’ї буде головним. Потім молоді люди кидали за собою келихи, розбиваючи їх на щастя.
Зазвичай святкування відбувалось у будинку нареченої. Часто він був замалим, щоб вмістити усіх запрошених гостей. Тоді вечорниці влаштовували в корчмі або в когось із сусідів. Застілля тривало декілька годин. На столі переважали пиво, горілка й закуска. Важливим елементом застілля був розподіл між гостями випеченого для цього обряду весільного короваю. Він мав форму великої круглої буханки хліба або високого циліндра. Зазвичай його прикрашали хрестовим знаком, що витискали рукою на сирому тісті, і липкими пташками, ґудзиками, ляльками тощо, сформованими вручну з тіста. Після випікання додавали, наприклад, стрічки та квіти з цигаркового паперу. Дружки носили його по світлиці, а зібрані гості співали про нього пісень. А вже ввечері розпочинались танці, а також співи. Однією з важливих пісень була та, яка мала назву “Хміль”. Вона була давньою за походженням і набула популярності у Польщі у 14 столітті.
У 21 столітті деякі польські села й надалі дотримуються усіх давніх весільних традицій. Але більша частина поляків надає перевагу сучасному святкуванню. Замість традиційної церемонії обирають скромне весілля в європейському стилі. Відхід від святкування зі звичаями пов’язаний з фінансовими проблемами.
